Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
опоганювати — опоганити 1) (робити що н. поганим, нечистим), опаскуджувати, опаскудити, паскудити, поганити 2) перен. ганьбити, неславити, оскверняти … Словник синонімів української мови
опоганювати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
опоганювати — нюю, нюєш, Пр. Робити що небудь поганим, нечистим; неславити, ганьбити кого небудь; оскверняти … Словник лемківскої говірки
бруднити — ню/, ни/ш, недок., перех. 1) Робити кого , що небудь брудним, нечистим. Бруднити руки. 2) перен. Плямувати, опоганювати, ганьбити, безчестити кого , що небудь … Український тлумачний словник
обпоганювати — юю, юєш, недок., обпога/нити, ню, ниш, док., перех., рідко. Те саме, що опоганювати … Український тлумачний словник
опаскуджувати — ую, уєш, недок., опаску/дити, джу, диш, док., перех., розм. Опоганювати, оскверняти кого , що небудь. || Глумитися над ким небудь, принижуючи, зневажаючи його; ганьбити … Український тлумачний словник
опаскуджуватися — уюся, уєшся, недок., опаску/дитися, джуся, дишся, док., розм. Опоганювати, вкривати ганьбою себе; осквернятися … Український тлумачний словник
опоганити — див. опоганювати … Український тлумачний словник
опоганюваний — а, е. Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до опоганювати … Український тлумачний словник
опоганювання — я, с. Дія за знач. опоганювати … Український тлумачний словник
